На невисокому пагорбі, біля витоку річки Калюс, розкинулось невеличке мальовниче село Подолянське. Милують око чепурні добротні будинки, квітучі садки. Працьовиті співучі люди живуть в Подолянському.

Багато чудових спеціалістів дало це маленьке село. Розлетілися вони з рідного гнізда… Закічив Ленінградський кораблебудівнй інститут і працює інженером на кораблебудівному заводі у Санкт-Петербурзі Гловацький Євген Дмитрович, після закінчення Дніпропетровського залізнодорожного інституту працює начальником депо у Тулі Кайзер Броніслав Михайлович. Працював в міністерстві внутрішніх справ Киргизії полковник міліції Мельник Борис Пилипович. Пишаються Пасхальним Петром Івановичем – викладачем історії Московської військової академії, Гвоздовським Іваном Васильовичем – кандидатом фізико-математичних наук, доцентом.

Усі вони навчалися в Подолянській початковій школі. Та найбільше виховала і виростила початкова, пізніше восьмирічна, а нині Подолянська школа І-ІІ ступенів вчителів – простих, скромних трудівників, які своєю працею сіють розумне, добре, вічне.

Учитель живе у величі своїх справ, у серцях вихованців, у густих сходах щедрої ниви, яку він засівав добірним зерном доброти, гуманності, вірності, відданості народу, педагогічній справі. Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний. І такий слід залишають вчителі, повністю віддаючи себе дітям.

Бригада будівельників школи	1965р. будівництво школи	1966р. новозбудована школа	Школа у1980-1981н.р.
Перші піонери школи	Участь школярів у святкуванні 50-річчя Радянської влади	Шкільна документація 60-их років ХХ століття	Робота в пришкільному господарстві